Светлана Штангей. ОСОБЕННОСТИ ХРИСТИАНСКОГО НАЦИОНАЛИЗМА В УКРАИНЕ И РОССИИ

Тенденція перетворювати людські судження на Божественні накази робить релігію однією з найнебезпечніших сил у світі», – Джорджія Харкнес, богослов

Анотація. Стаття присвячена дослідженню феномену християнського націоналізму в Україні та Росії.

Ключові слова: націоналізм, християнський націоналізм, патріотизм, самоідентифікація, державна ідеологія.

Постановка проблеми. Несподівана російсько-українська війна спричинила актуальність розгляду феномену християнського націоналізму та проблеми його визначення. Один той самий термін може як позитивну так і негативну конотацію.Релігія завжди відігравала важливу роль у державоутворенні та самовизначенні нації, а націоналізм окреслював світогляд нації та визначав норми її соціальної поведінки.

Проблема націоналізму була розглянута такими вченами як П.Альтер, Е. Сміт, К. Майноуг, Е. Гелнер, Е. Кудурі.  В Україні 

Метою статті є дослідження феномена українського та російського релігійного націоналізму у 2022 році. 

Виклад основного матеріалу дослідження. Націоналізм є невід’ємною складовою утворення та формування будь-якої нації. Націю складає група політично об’єднаних людей, які визнають свою належність до тієї чи іншої нації та поділяють одну й ту саме культуру. Культура – це сукупність зв’язків, знаків, ідей, способів спілкування та поведінки [4, с. 298-307]. На цей момент в наукових кругах немає чіткого визначення поняття «націоналізм» через різноманітність форм його проявів та постійні зміни історично-політичної реальності. В залежності від часу та панівної ідеології в суспільстві слово «націоналізм» несло різне емоційне навантаження, починаючи від співвіднесення цього поняття з почуттям національної виключності та ненависті до чужинців та закінчуючи боротьбою за незалежність та любов‘ю до рідної країни[7, с. 35-36]. Необхідно зазначити, що націоналізм може бути невід’ємною частиною як імперіалізму, так і руху проти нього [1, с. 211].

Вперше це слово використав німецький філософ та богослов Йоганн Готфрід Гердер у XVIII столітті [39].Зародження сучасного націоналізму відбулося на заході Європи та Північній Америці в кінці XVIII століття. Згодом ідеї націоналізму проникли в Європу та увесь світ. Уже y XIX столітті він був на одному рівні з соціалізмом. Але найбільшого розповсюдження націоналізм досяг під час Першої та Другої світової війни. У той час націоналізм дорівнював злочинам проти людяності, насильству та ксенофобії. Для одних націоналізм слугував виправданням вторгненню на чужі території з метою їх подальшого завоювання. Для інших гасла націоналізму давали надію на встановлення незалежності та справедливості у суспільстві. Часто народи асоціювали націоналізм з обмеженням своєї свободи або загрозою для життя. Так, Петер Альтер називає «націоналістом» того, для кого інтереси власної нації стоять вище інтересів інших націй, та того, хто може знехтувати інтересами інших націй заради власних [1, с. 211-212.].

Г. Касьянов стверджує, що «націоналізм» може мати нейтральну або позитивну конотацію в мовах націй, що пройшли період національного відродження та боротьби за національні права та свободи [11, с.10-11]. Націоналізм існує до тих пір, поки певний народ проходить процес формування нації. Після досягнення цієї мети здоровий націоналізм перетворюється виключно у патріотизм. Розрізняють чотири  типу націоналізму: анархічний, радикальний, ліберальний та консервативний [9, с. 12].

В даній роботі ми відрізняємо поняття «націоналізму» від поняття «патріотизму», визначаючи останнє як любов до своєї батьківщини без застосування будь-якої агресії та екстремізму. 

Націоналізм буває різних форм та різновидів, тому може позначати різні речі в тому чи іншому випадку в залежності від історико-політичного контексту. Слід зазначити, що націоналізм в залежності від його форми та проявів може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Серед позитивних наслідків націоналізму можна згадати Японію та Китай, де націоналізм дав змогу узаконити модернізацію та радикальні зміни в суспільстві. В Туреччині та Індії націоналізм привів до низки конституційних реформ. Крім цього, націоналізм надає стабільність політичній системі та об‘єднує націю [9, с. 13]. Серед негативних наслідків націоналізму Е. Кедурі виділив: зародження нових конфліктів, посилення напруги, таємні змови, тероризм, методи жорстокої помсти соратникам, нігілізм і тоталітаризм [34, с. 138]. Кордони нації при цьому визначаються за мовним критеріям (одна мова –  одні кордони) [34,  с. 180].

Християнський націоналізм – це синкретичний релігійний рух, який поєднує біблійні образи Христового царства з мирськими ідеалами громадянства. Християнський націоналізм прагне об‘єднати християнські стандарти з ідеалами націоналізму. Він базується на вірі в те, що Бог дав унікальний привілей і відповідальність конкретній країні представляти Христа. Християнські націоналісти вважають, що їх обов’язок – це поширення та захист догмат християнської віри за будь-яку ціну та на будь-якій публічній арені [31].

Є декілька визначень релігійного націоналізму: «злиття націоналізму з релігією до ступеня, коли вони стають нероздільними [38, с. 225]; Релігія та націоналізм є системами, що створюють порядок [30, с. 170], вони є формами соціальної ідентифікації та способами соціальної організації та сегментації [28, с. 4].

Релігійний націоналізм є потужною силою, адже дає визначення законному громадянству, нації, надає перевагу деяким політичним діячам і баченням у формування державної політики, отриманні підтримки на виборах та розбудові держави. Є три погляди на релігійний націоналізм. Перший вбачає націоналізм феноменом сучасності, при якому націоналізм замінюється релігією (Hayes [33]; Tamir [41]). Другий підхід розглядає релігію як джерело національної ідентифікації та слугує додатком до націоналізму (Anderson [27]; Gellner [29]). Третій підхід вивчає шляхи, як націоналізмта релігія можуть зміцнити один одного[40, с. 265-286]. Релігійний націоналізм може бути тригером до боротьби та насильства, конфліктів. Релігія стає як мотиватором, так і виправданням насильства [32].

Християнський націоналізм в Росії. Православ’я є національною релігією в Росії та ознакою національної ідентичності. Християнський націоналізм в Росії побудовано на ідеї багатостраждальності народу, який пережив великі випробування через навали чужинців зі Сходу та Заходу. Своє вираження християнський націоналізм знаходить вактивному протистоянні та недовірі до іноплемінників [19]. Християнському націоналізму в Росії притаманні риси не лише патріотичного характеру. З часом він трансформувався в расизм, агресію та почуття виключності своєї нації. Президент Росії керується етнонаціоналістичними мотивами та має на меті виконати історичну місію – повернути втрачені російські землі та відновити справедливість [37].

Виділимо характерні риси християнського націоналізму в Росії:

  1. Християнські лідери проявляють відданість президенту більше, аніж Богові

Деякі протестантські пастори ототожнили Путіна з мудрим Соломоном, коли у 2013 році він офіційно оголосив про розірвання шлюбу з дружиною. Серія проповідей про повагу царя, що ґрунтувалася на 1 Петра 2:17, охопила медійний простір одразу ж після повномасштабного вторгнення Росії на терени України [10].

  • Замкнутість замість звернення до народів

Патріарх Кирил свідчить про єдину купіль хрещення російського, білоруського та українського народів та просить Бога в молитві протистояти іншомовним племенам, які озброюються проти Святої Русі [3, с. 2]. Треба зазначити, що проповіді патріарха нагадують більше політичний памфлет, а ніж роздуми над Святим Письмом. Все що не є російським, виявляється ворожим та неправильним. Так, наприклад, уся західна культура та західна політика асоціюється з божевіллям та біснуванням [21].

  • Утиски поліконфесійної релігійної палітри, яка не підтримує ідеологію держави та православної Церкви. Вбачаємо збільшення переслідувань та накладання штрафів на християн баптистської та п’ятидесятницької церков. Саме це вважаємо за боротьбу проти свободи віросповідання та демократії в Україні [26].
  • Пристосування Євангелія до потреб країни

Попри те, що патріарх Кирил у своїй проповіді заперечує участь церкві у політиці, ми це бачимо в реальності [24]. Проповідь патріарха Кирила про те, що смерть при виконанні військового обов’язку змиває усі гріхи, ніяк не може бути теологічно підтверджена. Крім цього, по закінченню патріарх звершив молитву про перемогу Святої Русі [18]. В цьому ми бачимо спробу підмінити стандарти Царства Божого на стандарти царства цього світу на зразок «Святої Русі». В книзі «Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви» визнається, що церква віками благословляла народ на участь у визвольній війні. Під час війни з французами у 1813 році, святитель Московський Філарет обіцяв своїй пастві життя та вінець на небі в обмін на смерть за Вітчизну. Загиблих воїнів зараховують до лику святих. Крім того, зазначається, що озброєний воїн покликаний захищати не тільки Святу Церкву, але й государя (тобто президента), у священній особі якого шанують образ влади Царя Небесного. За їх вченням, государ виступає як гарант віри євангельської [14].

Слова Апостола Павла у 1 Тимофія 3:15 про Церкву патріарх Кирил застосував, говорячи про руський народ. Він назвав його стовпом і підвалиною істини [22]. В одній зі своїх проповідей, коментуючи війну на Донбасі, патріарх Кирил говорить про необхідність прощення гріхів та образ. Але потім уточнює та заявляє, що прощення без справедливості є капітуляцією та слабкістю [17]. Епіфаній, митрополит Київський та всієї України, коментуючи промову патріарха та його бажання розповсюджувати ідеологію «руського миру», говорить про застосування патріархом Кирилом етнофілетизму, тобто принесення церковних інтересів в жертву національно-політичним [13].

  • Підготовка та заклик християн до священної війни в Ім‘я Ісуса Христа

Патріарх Кирил в одній зі своїх проповідей висунув аргумент ведення війни – боротьба проти гріха та насадження західних цінностей. Мова йшла про захист Церкви та православного народу на Донбасі від проведення гей-парадів. Таким чином, патріарх надав цій війні священне значення [17].

Російська протестантська проповідниця Ольга Голікова ще більше поринула у питання «звільнення земель», чим православна церква, яка обмежилась територіями колишнього СРСР. Вона говорила про особливе покликання у Росії від Бога – зупиняти зло миру. Проповідниця згадала про необхідність звільнення територій в Європі, Австралії, Південній та Північній Америці, Китаї та Індонезії. Вона закликала церкву приєднатися, аби запустити цунамі Божого очищення [5]. 

Помічник секретаря Ради Безпеки Російської Федерації Алексій Павлов говорить про велику кількість сект на Україні та необхідність її десатанизації [15].

Головний єпископ РоСХВЕ (п’ятидесятників) Сергій Ряховський, під час проведення круглого столу «Світові релігії проти ідеології нацизму та фашизму у XXI  ст.» підтримав війну на Україні та сказав, що руським народом керує любов, що покликана винищувати зло [6].

  • Християнські націоналісти бажають заволодіти владою в усіх сферах життя.

Патріарх Кирил в одній зі своїх проповідей дякує президенту Росії за активний вплив церкви на освіту, науку, інтелігенцію та навіть Збройні Сили. Він стверджує, що за сприянням керівництва держави в Росії не залишилось жодної сфери, де Православна Церква залишилася б не заміченою [24].

  • Покарання за проповідь того, що не збігається з ідеологію держави. Так на ієрея Іоана Бурдіна будо складенопротокол за те, що він відкрито виступив проти кровопролитної війни з Україною та нагадав про заповідь «Не вбий» [25].
  • Більшість християн в Росії тримаються «промолитовної» позиції або позиції нейтралітету та уникають прямого осуду розпочатої війни в Україні.
  • Підтримка ідеї релігійного імперіалізму

Коментуючи війну на Україні, патріарх Кирил говорить про конфлікт двох братських народів, називаючи їх одним –руським народом. Саме так патріарх нівелює існування українського народу як самого по собі [20]. Патріарх говорить про обов‘язок кожного з братських народів визнавати свою приналежність до єдиного духовного простору Святої Русі [16].

  1.  Релігійний націоналізм також вбачаємо у пропаганді ідеології «руського миру» через використання z та v символіки та тримання портретів Путіна у пасторських кабінетах. 
  2.  Слідчі факти свідчать про тісну співпрацю Православної Церкві з Федеральною Службою Безпеки Росії.
  3.  Культурний релігійний націоналізм вбачаємо в тому, що більшість росіян вважають себе православними через те, що народилися на православній землі. Релігійний націоналізм бачимо у самій назві церкви на честь своєї країни –Російська Православна Церква [36].

Особливості християнського націоналізму в Україні. Як вже було зазначено, чітко визначити поняття «націоналізм» не вдасться. З огляду на історично-політичний контекст подій, що відбуваються від початку вторгнення Росії на територію України, «український християнський націоналізм» визначаємо як патріотичний рух, що характеризується підтримкою християн боротьби за незалежність та любов‘ю до своєї країни.

Визначимо особливості християнського націоналізму в Україні:

  1. Відповіді християн українською в соціальних мережах при зверненні російською мовою та перехід на українську мову під час проведення Богослужінь; 
  2. Спостерігається велика кількість відмов переглядати проповіді російських проповідників;
  3. Медіадослідження говорять про те, що українські політики почали частіше звертатися до релігійних символів танаративів [35, с. 39-51]. Президент Володимир Зеленський привітав українців з Великоднем, знаходячись у Православній Церкві та помолився Богові про припинення війни. «З нами правда, з нами Бог і ми обов’язково Переможемо!» Він говорив про те, що світло завжди перемагає темряву», робив заяви про Судний день для окупантів та заявляв, що Бог ніколи не пробачить Росію за те, що вона зробила 8]. Вислови про віру в Бога під час війни бачимо на офіційних каналах Радника Офісу Президента Олексія Арестовича та Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.
  4. Використання біблійних алюзій

Війна з Росією розглядається деякими християнами як битва Давіда з Голіафом [12].

  •  Активна та відкрита позиція церков України щодо війни з Росією призвела до збільшення кількості військових капеланів та перегляду питання «Християнин та зброя».
  • Церковний розкол Православної церкви на основі своїх політичних альянсів. Церковні громади почали переходити із юрисдикції Української Православної Церкви (Московського Патріархату) до Православної Церкви України.
  • Внесення законопроєкту «Про заборону Московського патріархату на території України» 
  • Релігійний націоналізм можна побачити в тому, що Православна церкви називається на честь своєї країни (Українська Православна Церква), що свідчить про злиття культури та нації [36].
  • Про культурний християнський націоналізм на теренах України говорить те, що більшість українців вважають себе православними, а країну називають «православною».
  • Прояви християнського націоналізму можна побачити через символи єднання: український прапор під час молитов та проведення служінь.
  • Поширення християнами в соціальних мережах зображень свічки та звернень до росіян: «Наші свічки горять за ваш упокій». У цьому випадку в житті християнина на першому місці – нація та держава, а на другому – Божі заповіді. Подібні дії є гріхом та можуть бути прирівняні до чаклунства.
  • Крайній націоналізм

Ми можемо побачити проповіді, де пастор Львівської церкви Михайло Риба говорить, що Україна – обраний Богом народ для покарання Росії [23]. Крім цього, доктор політичних наук Валерій Бебик просуває в наукових кругах ідею вибраності українського народу [2].. Він стверджує, що складання першого договору між Богом та народом відбулося на теренах України, тому українці не є рабами. Ідеї його наукової праці не можуть бути підтверджені Словом Божим і поширюють єресь. Однак, треба визнати, що подібні крайнощі та відходження від істини є більш винятками.

Висновки. Наше дослідження показало, що в залежності від контексту та панівної ідеології в суспільстві термін «націоналізм» може набувати як позитивної, так і негативної конотації та мати різні наслідки. Однак, ми не можемо заперечувати його роль у націєтворенні та самоідентифікації суспільства. Говорячи, про християнський націоналізм в Росії ми бачимо, що він є невід’ємною частиною імперіалізму, тоді як в Україні – це рух проти нього. Християнський націоналізм в Україні та Росії має різні форми та різновиди, а тому і різні визначення даного феномену. Християнський націоналізм в Росії визначаємо як заміщення Божих стандартів ідеалами держави, яке виражається почуттям національної виключності, виконанням особливої місії від Бога у боротьбі зі злом та ворожим відношенням до чужинців. Можна зазначити, що в Росії релігія та націоналізм стали нероздільними завдяки тісній співпраці Православної Церкви зкерівництвом держави, тоді як в Україні релігія та націоналізм лише підкріплюють один одного. Християнський націоналізм в Україні – це патріотичний рух, що характеризується активною підтримкою християн боротьби за незалежність та любов‘ю до своєї країни. Виступи патріарха Руської Православної церкви Кирила свідчать про те, що релігія мотивує та виправдовує війну, агресію та насильство росіян. Нами було виділені основні риси християнського націоналізму в Росії, а саме: більша відданість президенту, аніж Богові, замкнутість, утиски поліконфесійної релігійної палітри, пристосування Євангелія до потреб держави, заклик християн до священної війни, бажання заволодіти владою в усіх сферах життя, покарання за не сумісні з ідеологією держави проповіді, політика нейтралітету та замовчування, підтримка ідеї релігійного імперіалізму, пропаганда ідеї «руського миру» з відповідною символікою та тісна співпраця з ФСБ.

Ми також вивчили феномен християнського націоналізму в Україні та визначені його риси. Серед них ми відділили наступні: перехід на українську мову при зверненнях російською у соціальних мережах та під час Богослужінь, відмови від перегляду російськомовних проповідників, використання українськими політиками релігійних символів та наративів, використання біблійних алюзій та порівнянь при описі війни, внесення певних законопроєкту щодо заборони Московського Патріархату, активна позиція церкви щодо війни та збільшення кількості військових капеланів, церковний розкол Православної церкви на основі політичних альянсів, культурний та релігійний націоналізм, використання символів єднання під час служінь, та поодиноке поширення зображень з надписами, що ставлять націю вище за Божі заповіді. Наприкінці нашого дослідження ми дійшли висновку, що нам, як християнам України, треба мати мудрість Божу та розсудливість, щоб не перетнути цю тонку межу між патріотизмом та ворожнечею, та не скотитися до расизму.

Подальший розвиток теми дослідження витікає з актуальності даної проблематики. Ретельне спостереження за соціально-політичними змінами допоможе дати чіткіше визначення християнського націоналізму в Україні та Росії. Перспективою розвитку дослідження може виступити вивчення впливу християнського націоналізму обох країн на хід війни.

Джерела та література:

  1. Альтер П. Націоналізм: проблема визначення / Петер Альтер // Націоналізм. Анталогія / Петер Альтер. – Київ: Смолоскип, 2000. – С. 211-214.
  2. Бебик В. Чи був Бог українцем і чому він обрав Україну? [Електронний ресурс] / Валерій Бебик // Український науковий журнал ОСВІТА РЕГІОНУ. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://social-science.uu.edu.ua/article/321.
  3. Воздавая честь Крестителю Руси [Електронний ресурс] // Газета православных мирян. Десятина. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://rosprav.ru/uploads/storage/izdaniya/91/pdf/150_2018.pdf.
  4. Ґелнер Е. Нації та націоналізм / Ернест Ґелнер // Націоналізм. Анталогія / Ернест Ґелнер. – Київ: Смолоскип, 2000. – С. 292-310.
  5. Деякі «горе-протестанти» пішли ще далі [Електронний ресурс] // Релігія: аналітика, статистика. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://t.me/religion_ua/249.
  6. Епископ РОСХВЕ Сергей Ряховский поддержал войну в Украине [Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://youtu.be/r4K_pKv0V70.
  7. Євграфова А. О. Національний/націоналістичний у соціокультурному дискурсі [Електронний ресурс] / А. О. Євграфова, В. В. Киба // Вісник СумДУ. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstreamdownload/123456789/1017/1/6_Evgrafova_Kiba.pdf;jsessionid=362B5089F059591B955F960B6C0D0B7D.
  8. Зеленський В. Сьогодні – Прощена неділя [Електронний ресурс] / Володимир Зеленський. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://t.me/V_Zelenskiy_official/785.
  9. Івченко Ю. В. Націоналізм як базова ідея державного патріотизму [Електронний ресурс] / Ю. В. Івченко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc19/5.pdf.
  10.  Каспер Д. Як російські християни дивляться на «спеціальну воєнну операцію» в Україні [Електронний ресурс] / Джейсон Каспер // Сhristianity Today. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.christianitytoday.com/news/2022/april/rossiya-ukryiny-viyny-pravoslavnyy-perehlyadiv-putin-ua.html.
  11.  Костюк Д. С. Націоналізм та громадське суспільство: Істричні витоки і проблемні аспекти [Електронний ресурс] / Д. С. Костюк // Гілея: науковий вісник. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=gileya_2018_129_19
  12.  Мельник В. Моя Украина: Давид против Голиафа [Електронний ресурс] / Владимир Мельник // Risu. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://risu.ua/ru/moya-ukraina-david-protiv-goliafa_n126493/amp.
  13.  Неменов А. Смерть в Украине смывает все грехи? [Електронний ресурс] / Александр Неменов // Euronews. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://ru.euronews.com/2022/09/27/web-patriarch-kirill-on-ukraine.
  14.  Основы социальной концепции Русской Православной Церкви [Електронний ресурс] // Архиерейский Собор. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/419128.html.
  15.  Павлов А. Что варят в «ведьмином котле». На Украине набрали силу неоязыческие культы [Електронний ресурс] / Алексей Павлов // Аргументы и факты. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://aif.ru/amp/society/religion/chto_varyat_v_vedminom_kotle_na_ukraine_nabrali_silu_neoyazycheskie_kulty.
  16.  Патриаршая проповедь в день памяти святителей Московских после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: (http://www.patriarchia.ru/db/text/5968673.html
  17.  Патриаршая проповедь в Неделю сыропустную после Литургии в Храме Христа Спасителя [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5906442.html
  18.  Патриаршая проповедь в праздник Воздвижения Креста Господня после Литургии в Храме Христа Спасителя [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5963304.html
  19.  Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5967443.html.
  20.  Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5907484.html
  21.  Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5967443.html.
  22.  Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5974368.html
  23.  Риба М. Бог вибрав український народ [Електронний ресурс] / Михайло Риба. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://youtu.be/eGsMcS2_2aQ.
  24.  Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Храме Христа Спасителя [Електронний ресурс] // Официальный сайт Московского Патриархата. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: http://www.patriarchia.ru/db/text/5978657.html
  25.  Шмелев О. «Заповедь “Не убий” мы не можем нарушать так легко». Монолог священника, на которого составили протокол за антивоенную проповедь [Електронний ресурс] / Олег Шмелев // Медиазона. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://zona.media/article/2022/03/07/karabanovo-sermon.
  26.  Якобчук А. В Росії переслідують баптистів і п’ятидесятників за “незаконну місіонерську діяльність” [Електронний ресурс] / Анатолій Якобчук // Християнська газета Слово про Слово. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://slovoproslovo.info/v-ros-peresl-duyut-baptist-v-p-yatidesyatnik-v-za-nezakonnu-m-s-onersku-d-yaln-st/.
  27.  Anderson B. Imagined communities: Reflections on the origin and spread of nationalism / B.R. Anderson. – London: Verso, 1991. – 256 p.
  28.  Brubaker R. Religion and nationalism: Four approaches. Nations and Nationalism / Brubaker., 2011. –p.2-20 .
  29.  Gellner E. Nations and nationalism. / Gellner. – Ithaca, NY: Cornell University Press, 1983. – 152 p
  30.  Greenfeld L. The modern religion? Critical Review / Greenfeld., 1996. – p.169-191.
  31.  Griffin A. Is Christian Nationalism Biblical? [Електронний ресурс] / Annette Griffin // Bible Study Tools. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.biblestudytools.com/author/annette-griffin/.
  32.  Grzymala-Busse A. Religious Nationalism and Religious Influence [Електронний ресурс] / Anna Grzymala-Busse // Oxford Research Encyclopedias. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-813.
  33.  Hayes C. Nationalism: A religion / C.J.H Hayes. – New York: Macmillan, 1960. – 181 p.
  34.  Kedourie E. Nationalism / Kedourie. – London, 1960. – 151 с.
  35.  Marchenko A. “Religious Rhetoric, Secular State? The Public References to Religion by Ukraine’s Top Politicians.” Euxeinos: Culture and Governance in the Black Sea Region / Alla Marchenko., 2017. – p. 39-51.
  36.  Mattera J. 4 biblical and unbiblical forms of Christian nationalism [Електронний ресурс] / Joseph Mattera // The Christian Post. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.christianpost.com/voices/4-biblical-and-unbiblical-forms-of-christian-nationalism.html.
  37.  Melvin N. Nationalist and Imperial Thinking Define Putin’s Vision for Russia [Електронний ресурс] / Neil Melvin // Rusi. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://rusi.org/explore-our-research/publications/commentary/nationalist-and-imperial-thinking-define-putins-vision-russia
  38.  Rieffer B. A. Religion and nationalism. Ethnicities / Rieffer., 2003. – 225 p.
  39.  Shafer B. C. Faces of Nationalism. New Realities and Old Myths / Shafer. – New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1972. – 535 с.
  40.  Spohn W. Mulitple modernity, nationalism, and religion: A global perspective. Current Sociology / Spohn., 2003. – (51(3–4)).– P. 265-286.
  41.  Tamir Y. Liberal nationalism / Tamir. – Princeton, NJ: Princeton University Press., 1995. – 194 p.