Мета статті – аналіз інтелектуальнтх, богословськтх та освітніх трансферів між університетом Галле і освітніми інституціями України з наміром виявити роль пієтизму в процесах модернізації української релігійної еліти та переосмислити уявлення про «периферійність» українського академічного простору доби Просвітництва. У статті досліджується інтелектуальний і релігійний вплив Університету Галле – форпосту. пієтизму та академічних інновацій ранньомодерного періоду – на українську еліту XVIII століття. Заснований 1694 року, Університет Галле став прообразом сучасного протестантського університету й осередком глобального релігійного та освітнього мережування, яке надихалося ідеалами християнського оновлення й раціональності Просвітництва. У дослідженні окреслено злет і занепад університету в контексті революційних трансформацій у Європі, особливо інтелектуального та структурного краху традиційних університетів у період французьких революційних війн. Основна увага приділяється неочікуваному продовженню освітньої місії Галле на українському пограниччі, передусім у Харкові, через діяльність професорів, таких як Людвіг Генріх фон Якоб, а також інших інтелектуальних біженців. Ці постаті сприяли перенесенню ідеалів Просвітництва й пієтистської дидактичної моделі на терени України, сприяючи модернізації її вищої освіти. Відстежуючи ці траєкторії, стаття показує, як академічна та духовна модель Галле сприяла як інституційному, так і ідеологічному оформленню першого модерного університету України та формуванню нового покоління українських духовних і інтелектуальних еліт.
Для доступу до повної статті скористайтесь посиланням: